Повернутися у блог

Data localisation: коли IT-бізнесу не можна просто зберігати дані «в хмарі». Частина 1

Почнемо разом щось  абсолютно нове!

Де насправді живуть ваші дані?

Для користувача все просто.

Він реєструється у вашому SaaS.

Вводить ім'я, email, номер телефону, платіжні дані.

Натискає Sign up.

А далі починається зовсім інша історія.

Дані можуть пройти через:

CRM → cloud provider → backup → analytics → support → payment provider.

І кожен із цих сервісів може фізично зберігати або обробляти інформацію в іншій країні.

Для IT-команди це звичайна cloud architecture.

Для юриста виникає інше питання:

Чи дозволяє закон країни, де знаходиться користувач, таку модель?

Саме тут з'являється data localisation — локалізація даних.

Data localisation — це не просто «сервер має бути в країні»

Термін data localisation часто використовують як універсальний.

Але на практиці вимоги можуть бути дуже різними.

Закон може:

  • вимагати зберігати певні дані всередині країни;
  • вимагати створення локальної копії;
  • дозволяти зберігання за кордоном, але встановлювати умови передачі;
  • встановлювати спеціальні правила для окремих категорій даних;
  • вимагати використання локальних інформаційних систем;
  • встановлювати додаткові вимоги для державних або критичних даних.

Тому питання:

«Чи потрібно нам локалізувати дані?»

завжди потрібно уточнювати:

Які саме дані? Де? На який строк? Для яких операцій? І що саме закон називає локалізацією?

1. Не всі дані однаково важливі

Одна з головних помилок — говорити про «дані користувачів» як про одну категорію.

У реальному продукті їх може бути десятки видів:

  • ім'я;
  • email;
  • телефон;
  • IP-адреса;
  • location data;
  • payment information;
  • health data;
  • biometric data;
  • employee information;
  • customer support history;
  • behavioural data;
  • identification documents.

І місцеве законодавство може встановлювати різні правила для різних категорій.

Наприклад, вимоги до звичайних контактних даних можуть бути одними, а до біометричних, медичних або державних даних — зовсім іншими.

Тому перший крок — data mapping.

Потрібно знати, які дані компанія збирає, для чого і де вони опиняються.

2. Data storage і data processing — не завжди одне й те саме

Ще одна пастка — вважати, що важливе лише місце зберігання.

Насправді дані можуть:

  • зберігатися в одній країні;
  • оброблятися в іншій;
  • передаватися до третьої;
  • резервуватися у четвертій.

Наприклад:

User in Kenya

↓

Application hosted in Europe

↓

CRM in the US

↓

Support team in Ukraine

↓

Backup in another region

Де тоді відбувається processing?

Відповідь залежить від конкретної операції та законодавства.

Саме тому юридичний аналіз має дивитися не тільки на data at rest, а й на data in transit та фактичні процеси доступу до даних.

3. Cloud не скасовує вимоги закону

Cloud — одна з причин, чому data localisation стала складнішою темою.

Компанія може користуватися великим міжнародним провайдером і навіть не знати, де фізично знаходяться всі копії її даних.

Наприклад:

«Наш cloud provider зберігає дані в EU region».

Добре.

Але:

  • де зберігаються backups?
  • де працює support?
  • куди передаються logs?
  • де обробляється analytics?
  • хто має адміністративний доступ?
  • чи використовуються subprocessors?
  • чи можуть дані переміщуватися між регіонами?

Для privacy compliance цього може бути недостатньо.

Тому договір із cloud provider — це не просто технічна закупівля.

Це частина data governance.

4. Data localisation ≠ data residency ≠ cross-border transfer

Ці поняття часто змішують.

А дарма.

Data residency зазвичай описує, де фізично зберігаються дані.

Data localisation — ширше питання про законодавчі вимоги щодо місця зберігання або обробки даних.

Cross-border transfer — передача даних з однієї юрисдикції в іншу.

Вони можуть бути пов'язані, але не є одним і тим самим.

Наприклад, закон може дозволяти компанії зберігати дані за кордоном, але вимагати виконання певних умов для їх передачі.

А в іншій країні може діяти вимога щодо локальної копії.

Тому не варто робити висновок:

«Дані фізично знаходяться в країні — отже, ми виконали всі privacy-вимоги».

Не обов'язково.

Далі буде.

Підписуйтесь на наші канали у соціальних мережах:

LinkedIn

Instagram

Facebook

Telegram

Medium

Зв'яжіться з нами: business@avitar.legal

Автори:

Віолетта Лосєва

,

12.11.2026 10:30
Іконка хрестик закрити

Давайте обговоримо ваш проект

Запит успішно відправлено
Помилка відправки запиту
By clicking "Allow all" you agree to store cookies on your device to enhance website navigation, analyse usage and assist in our marketing efforts
Варіанти видів cookies

Відправити

Thank you! Your submission has been received!
Oops! Something went wrong while submitting the form.
Дізнайтеся більше про cookies та передачу даних у нашій
Політиці файлів cookies.
Text Link
Data Protection
Text Link
Приватність