Ще кілька років тому сама ідея, що на виклик 911 першими прибудуть не поліцейські, а камери з пропелерами, звучала як сценарій фантастичного серіалу. У 2025 році це стало буденністю. Програми Drone as First Responder (DFR) остаточно вийшли зі стадії експерименту й перетворилися на стандартний інструмент для багатьох міст.
Дрони більше не є допоміжним засобом. Вони інтегровані в центри управління злочинністю в реальному часі, запускаються автоматично і дедалі частіше працюють без прямої участі людини.
Офіційна мета — «покращення ситуаційної обізнаності». Фактичний результат — масштабування поліцейського спостереження, контроль над яким стає дедалі складнішим.
DFR-програма — це флот дронів із відеокамерами, розміщених на спеціальних платформах по всьому місту. Після виклику до екстрених служб дрон може:
На відміну від звичайного патруля, дрон не втомлюється, не потребує перерв і може спостерігати з повітря за просторами, які раніше залишалися поза полем зору: подвір’ями, дахами, балконами, переміщенням людей.
Головним каталізатором вибухового розвитку DFR у 2025 році стали рішення Федерального авіаційного управління США (FAA). Спрощені правила польотів дронів поза прямою видимістю оператора відкрили шлюзи для масових дозволів. Лише за два місяці було схвалено понад 400 заявок — майже третину від усіх дозволів, виданих за попередні роки.
Паралельно федеральна влада зробила суперечливі кроки: з одного боку — заяви про розвиток національної дрон-індустрії, з іншого — фактичне блокування одного з найбільших виробників (DJI) без прозорого аудиту безпеки. Це перерозподіляє ринок, але не відповідає на ключове питання: де межі допустимого спостереження?
2025 рік став переломним у переході від керованих дронів до автономних систем. Нові моделі самі запускаються, орієнтуються, виконують маршрут і повертаються, спираючись на алгоритми та штучний інтелект.
Це радикально змінює питання відповідальності:
У поєднанні з відеоаналітикою, прогнозуванням і розпізнаванням номерних знаків дрони стають не окремим інструментом, а частиною єдиної екосистеми спостереження.
Одна з найнебезпечніших тенденцій 2025 року — злиття DFR з іншими системами. Компанії активно інтегрують дрони з:
У результаті відео з дрона перестає бути просто картинкою. Це вже дані, які можна аналізувати, зіставляти, зберігати роками й використовувати для цілей, далеких від первинного виклику.
Літаюча камера має унікальні властивості:
До цього додаються «корисні навантаження»: тепловізори, прожектори, гучномовці, а іноді й засоби примусу. Кожен новий модуль розширює функції дрона — і звужує простір приватності.
Попри масове впровадження DFR, рівень прозорості залишається мінімальним. Дані про польоти, політики зберігання відео й реальні сценарії використання часто стають відомими лише після запитів на публічну інформацію.
У підсумку виникає небезпечний розрив: громади живуть під дронами, але не знають, хто, як і навіщо за ними спостерігає.
Для країн, що активно розвивають «розумні міста», досвід 2025 року — серйозне попередження. DFR — це не нейтральна технологія. Це інфраструктура, яка:
Без чітких правил, незалежного нагляду та реальної відповідальності дрони з «перших реагувальників» легко перетворюються на першу лінію тотального контролю.
Для України питання Drone as First Responder має особливу вагу. Після 2022 року, на тлі війни та розвитку «розумних міст», безпілотні системи дедалі частіше розглядаються як інструмент безпеки. Але впровадження дронів без чітких правил і контролю несе ризики — технологічні, соціальні й політичні.
По-перше, дрони здатні спостерігати за приватними просторами та пересуванням людей у режимі реального часу, часто без судового контролю. Для щільно забудованих українських міст це означає потенційне втручання в приватність і свободу пересування.
По-друге, автоматизація рішень переносить відповідальність на алгоритми. Хто відповідатиме за помилки, хибні сигнали чи незаконне використання даних — питання досі відкрите, а правова база перебуває на ранньому етапі формування.
По-третє, інтеграція дронів з ALPR, відеоаналітикою та іншими системами створює єдину екосистему спостереження, де контроль здійснюється непомітно. Психологічний ефект постійного нагляду може прямо впливати на громадську активність і свободу поведінки.
Українське суспільство вже демонструє високий рівень цифрової обізнаності. Саме тому досвід США у 2025 році — це сигнал: без законодавчих рамок і прозорих політик дрони-перші реагувальники ризикують стати інструментом контролю, а не безпеки.
2025 рік чітко показав: питання вже не в тому, чи поліція використовуватиме дрони. Питання — на яких умовах і з якими запобіжниками.
Технологія, що злітає автоматично, має так само автоматично зупинятися там, де починаються права людини. Якщо цього не зробити зараз, повітря над містами ризикує стати ще одним простором, де приватність існує лише на папері.
Якщо ви працюєте з безпекою, муніципальними технологіями або захистом прав людини — саме час вимагати правил, прозорості й контролю.
Обговорюйте, поширюйте, ставте питання владі. Повітряний простір не має стати «сірою зоною» для прав людини.
Підписуйтесь на наші канали у соціальних мережах:
Зв'яжіться з нами: business@avitar.legal
Віолетта Лосєва
,
