Коли IT-бізнесу потрібна локальна юрособа на новому ринку? Частина 1

Не кожен новий ринок потребує нової компанії

Вихід на новий ринок часто починається з одного питання:

«Де нам зареєструвати компанію?»

Але це питання може бути передчасним.

Сам факт, що у компанії з'явилися клієнти в іншій країні, ще не означає, що їй потрібно створювати там окрему юридичну особу.

Компанія може продавати SaaS, надавати IT-послуги, укладати договори з іноземними клієнтами та отримувати оплату з-за кордону, залишаючись юридичною особою своєї країни.

Але ситуація змінюється, коли бізнес починає фізично або економічно «закріплюватися» на новому ринку.

Локальні працівники, офіс, агент, склад, місцевий sales team, державні контракти або регульована діяльність можуть створити зовсім іншу юридичну картину.

Тому питання краще ставити так:

Не «чи потрібна нам компанія?», а «який рівень присутності нам потрібен?»

1. Direct sales: коли можна почати без локальної компанії

Найпростіша модель — продавати продукт або послуги з уже існуючої компанії.

Наприклад, українська IT-компанія створила SaaS-продукт і почала продавати його клієнтам у Казахстані.

Клієнти знаходяться в Казахстані.

Але:

• компанія зареєстрована в Україні;
• команда працює з України та інших країн;
• договори укладаються з українською компанією;
• платежі отримує українська компанія;
• локального офісу немає.

У такій моделі окрема казахстанська компанія може бути взагалі не потрібна.

Але це не означає, що локальне законодавство можна ігнорувати.

Потрібно окремо перевірити:

• податкові наслідки;
• VAT та інші непрямі податки;
• правила для digital services;
• data protection;
• consumer protection;
• licensing;
• advertising;
• Permanent Establishment.

Тобто відсутність локальної юрособи не означає відсутність локального compliance.

2. Коли виникає потреба в локальній присутності?

Потреба в локальній структурі зазвичай з'являється не через сам факт продажів, а через характер діяльності.

Наприклад, компанія:

• наймає місцевих працівників;
• відкриває офіс;
• створює локальний sales team;
• укладає договори через місцевих представників;
• бере участь у державних закупівлях;
• працює у регульованій сфері;
• має локальну інфраструктуру;
• хоче укладати договори від імені місцевої компанії;
• планує залучати місцевих інвесторів;
• хоче побудувати довгострокову операційну присутність.

У такому випадку варіант «просто продаємо з української компанії» може перестати бути оптимальним.

3. Subsidiary: окрема локальна компанія

Один із найпоширеніших варіантів — створення дочірньої компанії.

Наприклад:

Ukrainian Parent

↓

Local Subsidiary

↓

Local employees / customers / partners

Локальна компанія є окремою юридичною особою.

Це може бути зручно, якщо бізнес планує:

• постійно працювати на ринку;
• наймати локальну команду;
• укладати значну кількість місцевих контрактів;
• залучати локальне фінансування;
• працювати з великими корпоративними або державними клієнтами.

Але subsidiary означає і додаткові витрати:

• реєстрація;
• бухгалтерія;
• податкова звітність;
• корпоративне адміністрування;
• local compliance;
• банківська інфраструктура;
• іноді — аудит або спеціальні ліцензії.

Тому створювати компанію «про всяк випадок» зазвичай немає сенсу.

4. Branch: присутність без окремої юридичної особи

Інший варіант — branch.

На відміну від subsidiary, branch зазвичай не є окремою юридичною особою від материнської компанії.

Це може бути зручно, якщо бізнес хоче мати формальну локальну присутність, але не хоче створювати окрему компанію.

Але юридичні наслідки branch суттєво залежать від конкретної країни.

Можуть відрізнятися:

• правила реєстрації;
• податковий режим;
• дозволена діяльність;
• вимоги до представника;
• відповідальність материнської компанії;
• вимоги до звітності.

Тому branch не варто сприймати як універсально «простішу версію» subsidiary.

Далі буде.

Підписуйтесь на наші канали у соціальних мережах:

LinkedIn

Instagram

Facebook

Telegram

Medium

Зв'яжіться з нами: business@avitar.legal