2025 рік став переломним моментом у боротьбі з автоматизованими системами зчитування номерних знаків (ALPR). Те, що ще зовсім недавно сприймалося як обов’язковий атрибут «розумного міста», дедалі частіше зупинялося — і не на федеральному рівні, а силами самих громад. Від Остіна в Техасі й Кембриджа в Массачусетсі до Юджина в Орегоні кампанії проти ALPR почали стабільно перемагати — незалежно від політичного контексту конкретного міста чи штату.
Ці успіхи не були випадковими. У 2025 році склалася практична, відпрацьована формула відмови від масового автомобільного спостереження. Вона поєднала політичну волю, організований громадський тиск і спільне використання експертних знань. Саме ця комбінація — а не ідеальні закони чи абстрактні дебати про приватність — дала відчутний результат.
Майже всі успішні кампанії спиралися на три ключові елементи.
Перший — інституційна влада.
Міські депутати та члени місцевих рад почали активно використовувати procurement power — повноваження у сфері закупівель. Це один із найбільш недооцінених інструментів місцевої демократії. Просте рішення не підписувати або не продовжувати контракт виявилося значно ефективнішим, ніж роки дискусій про регуляторні рамки.
Другий — мобілізація громади.
Кампанії, які перемагали, принципово не заходили в дискусію «як зробити камери безпечнішими». Їхня позиція була жорсткою й зрозумілою: жодних камер. Така рамка не залишала простору для технократичних компромісів і змінювала політичний баланс.
Третій — спільна аналітика й знання.
Місцеві коаліції активно використовували вже напрацьовані дослідження: строки контрактів, порушення з боку постачальників, кейси витоків даних, приклади дискримінаційного використання ALPR. Громадам більше не потрібно було починати з нуля.
Одна з ключових змін 2025 року — відмова від гонитви за досконалими політичними рішеннями. Організатори зробили ставку на так звану «некрасиву перемогу»: швидке розірвання або непродовження контракту замість багаторічної боротьби за всеосяжний закон про приватність.
Закупівлі — процес складний, бюрократичний і зазвичай малопомітний. Але саме там і починається спостереження — з бюджетного рядка. В Остіні понад 30 громадських організацій об’єдналися в коаліцію, яка домоглася скасування контракту з ALPR-системами. Те, на що законодавчі реформи могли б піти роками, вдалося зробити значно швидше.
В окрузі Гейс (Техас) перемога теж обійшлася без нового закону. Комісарка Мішель Коен відкрито пояснила своє голосування тим, що проблема полягає «не стільки в технології, скільки в практиках компанії-постачальника». Такі рішення можуть здаватися тимчасовими, але кожна вимкнена камера формувала культуру відмови — і спрощувала наступний крок.
Переможні кампанії рідко занурювалися в технічні деталі або філософські концепції приватності. Натомість вони починали з конкретної шкоди, якої ALPR уже завдали або могли завдати.
Дослідження правозахисників показали: ALPR-мережі використовувалися для стеження за ромськими громадами через дискримінаційні пошукові запити, для відстеження жінок, які зверталися по допомогу з питань репродуктивного здоров’я, а також для моніторингу протестувальників, які реалізовували свої конституційні права.
В Олімпії (Вашингтон) майже 200 мешканців зібралися на контрінформаційний мітинг біля мерії. Рух DeFlock Olympia послідовно спростовував аргументи поліції, посилаючись на факти витоків даних і упередженого поліцейського контролю. Уже наступного дня камери були вимкнені та підготовлені до демонтажу.
Ще один чинник успіху — чіткий розподіл ролей. Не кожен учасник мав ставати експертом із публічних закупівель чи захисту даних. Мешканці організовували сусідів, приходили на слухання, створювали публічний тиск. Обрані посадовці, своєю чергою, використовували формальні повноваження, щоб сказати «ні».
Технічні ресурси — гіди з розслідувань, аналіз контрактів, таймлайни — робили цю взаємодію ефективною. У Юджині та Спрінгфілді (Орегон) рух Eyes Off Eugene місяцями вів кампанію, водночас забезпечуючи депутатам «політичне прикриття» для відмови. Як зазначала організаторка Камрін Стрінгфілд, ця перемога стала можливою лише завдяки системній роботі місцевих груп.
Один із найпоказовіших результатів 2025 року — руйнування міфу, що спротив масовому спостереженню можливий лише в прогресивних містах. У Сан-Маркосі (Техас) контракт не продовжили після голосування з патовим рахунком, де вирішальним аргументом стала економічна неефективність. В окрузі Гейс комісари проголосували за розірвання угоди. Невеликі міста, як-от Гіг-Гарбор у штаті Вашингтон, відмовлялися від ALPR ще до встановлення камер.
Як наголошують представники Rural Privacy Coalition, «приватність — це цінність і для сільських громад». Незалежно від політичних поглядів мешканці доходили спільного висновку: ризики та вартість масового спостереження не виправдані.
Для України досвід американських громад 2025 року є особливо показовим. Він доводить: навіть автоматизоване відеоспостереження можна зупиняти без нових законів. Після 2022 року українські міста активно впроваджують цифрові системи безпеки — камери, аналітику трафіку, ALPR, «розумні» платформи для правоохоронних органів. Як і в США, рішення про такі закупівлі часто ухвалюються адміністративно, без широкого обговорення, що переводить їх у площину «технічних», а не політичних рішень.
Для українських міст цей досвід має кілька важливих вимірів. По-перше, місцева влада володіє реальними інструментами впливу через процеси закупівель. Відмова підписати або продовжити контракт часто ефективніша за роки дискусій про законодавчі рамки. По-друге, громадська мобілізація — участь у слуханнях, кампаніях, публічних обговореннях — здатна змінювати баланс сил навіть за відсутності чітких правил.
По-третє, вирішальну роль відіграє обмін досвідом і спільна аналітика. Американські громади використовували дані про контракти, порушення постачальників і ризики дискримінаційного використання. Для України це означає: громадам не потрібно «винаходити велосипед» — перевірені практики можна адаптувати до місцевого контексту.
І нарешті, інтеграція різних систем у єдині платформи посилює ризики непомітного збору та повторного використання даних. Без контролю над закупівлями й прозорих процедур «розумні» міста ризикують стати інструментом масового контролю замість засобу безпеки.
Висновок: досвід американських громад 2025 року показує, що автоматизоване спостереження — це політичний, а не суто технологічний вибір. Українські громади можуть використовувати закупівлі, громадський тиск і обмін знаннями, щоб забезпечити прозорість і захист прав людини.
У 2025 році громадам більше не доводилося починати з чистого аркуша. Вони використовували напрацювання сусідів, контактували з організаторами успішних кампаній, переймали тактики. Скасування контракту в Остіні запустило хвилю подібних ініціатив у Техасі. Аудит в Іллінойсі, який виявив незаконний обмін даними з федеральними імміграційними органами, став підставою для демонтажу камер в Еванстоні.
Поєднання інституційної влади, громадської мобілізації та спільної аналітики стало визначальною рисою 2025 року. Саме ця синергія дозволила громадам скасувати або не продовжити ALPR-контракти майже у двох десятках юрисдикцій — і створила інфраструктуру спротиву, яка робить кожну наступну відмову простішою.
Працюєте з міськими закупівлями, цифровою безпекою або захистом персональних даних?
Якщо хочете розібрати ризики ALPR, оцінити контракти або побудувати стратегію громадського контролю — звертайтеся. Допоможу перетворити технології на інструмент безпеки, а не стеження.
Підписуйтесь на наші канали у соціальних мережах:
Зв'яжіться з нами: business@avitar.legal
Віолетта Лосєва
,
