Якщо ви присутні в інтернеті, ви обов'язково є об'єктом таргетингу. Цей термін широко використовується у маркетингу, але ми вирішили подивитись на це явище з юридичного боку, з точки зору приватності, та провели дослідження, яким хочемо поділитися з вами.
У циклі статей під назвою “Таргетинг в соцмережах” ви дізнаєтесь:
Таргетинг – це рекламний інструмент, що дозволяє виділити з усієї наявної аудиторії (наприклад, серед користувачів певної соціальної мережі) тільки ту частину, яка задовольняє заданим критеріям (вік, стать, місцеперебування, вподобання тощо), і показати рекламу саме їй.
Користувачі – особи, які зареєстровані в онлайн-сервісі (мають обліковий запис) та незареєстровані особи (тобто без створення облікового запису). У значенні статті 4(1) Загального Регламенту захисту персональних даних (GDPR) користувачі будуть вважатися “суб’єктами даних”.
Провайдер соціальних мереж – особа, яка:
Постачальник соціальних мереж збирає великі обсяги персональних даних, які:
Таргетер – особа, яка використовує послуги соціальних мереж, щоб спрямовувати певні повідомлення групі користувачів соціальних мереж на основі конкретних параметрів або критеріїв.
Надані дані – це дані, які активно та свідомо надані користувачем (наприклад, поштова адреса, ім’я користувача, вік, місце проживання, мова, стать, інтереси, місце роботи, стан стосунків тощо)
Виведені дані – це дані створені провайдером соціальних мереж на основі наданих даних користувачем та спостережуваних даних.
Спостережувані дані – дані, надані суб’єктом даних внаслідок використання послуги або пристрою (наприклад, історія пошуку суб’єкта даних, дані про трафік, дані про місцезнаходження, дані про вподобання).
У всіх трьох випадках таргетер і провайдер соціальних мереж є спільними контролерами відповідно до статті 26 GDPR:
Таргетер звертається до провайдера соціальних мереж з запитом на рекламу. Таргетер вказує категорії осіб, персональні дані яких мають використовуватися. Провайдер соціальних мереж пропонує таргетеру певні типи персональних даних, які йому надали користувачі та які будуть використовуватись як параметри для визначення цільової аудиторії реклами (вік, стать, сімейний стан тощо).
Наприклад, магазин чоловічого взуття хоче сприяти розпродажу своєї зимової колекції. Для своєї рекламної кампанії він хоче орієнтуватися на чоловіків віком від 30 до 45 років, які вказали, що вони неодружені у своєму профілі в соціальних мережах. Провайдер соціальних мереж надає ці персональні дані таргетеру як параметри для визначення цільової аудиторії, для якої має відображатися його реклама.
Користувач користується сервісом провайдера соціальних мереж, який збирає дані про нього за допомогою дозволів користувача, які були надані на початку користування сервісом.
Наприклад, особа встановила на свій смартфон програму провайдера соціальних мереж. Ця програма постійно збирає інформацію про місцеперебування особи за допомогою функцій GPS її телефона, використовуючи дозволи, які були надані провайдеру соціальних мереж під час встановлення програми. Особа зупинилася в готелі, який розташований поруч з піцерією. Піцерія використовує функцію географічного таргетингу, запропоновану провайдером соціальних мереж, для осіб, які перебувають у радіусі 1 км від її приміщення вперше за останні 6 місяців. Відкриваючи програму провайдера соціальних мереж на своєму телефоні, особа бачитиме рекламу піцерії
Користувач заходить на сайт таргетера. Таргетер встановлює на своєму сайті піксель відстеження провайдера соціальних мереж, за допомогою якого автоматично збираються дані.
Наприклад, особа шукає в інтернеті рюкзак, щоб його купити. Вона відвідує веб-сайт якогось магазину, переглядає ряд товарів, але вирішує не робити покупки. Оператор магазину хоче орієнтуватися на користувачів соціальних мереж, які відвідали їх веб-сайт, не зробивши покупки. З цією метою він інтегрує “піксель відстеження” на своєму веб-сайті, який надає постачальник соціальних мереж. Після того, як особа залишила веб-сайт магазина і увійшла у свій обліковий запис у соціальних мережах, вона починає бачити рекламу рюкзаків, які вона розглядала під час перегляду веб-сайту магазина).
Провайдер соціальних мереж моніторить поведінку своїх користувачів протягом тривалого періоду часу, як у соціальних мережах, так і поза ними, в поєднанні з наданими даними користувачем (наприклад, вік, стать, дані про роботу, відвідані сторінки, час, витрачений на кожну сторінку, кількість повторних підключень до цієї сторінки, пошукові слова, переходи за гіперпосиланнями, уподобання тощо). Завдяки цьому провайдер соціальних мереж може отримати інформацію про інтереси, інші характеристики користувача та надати таргетеру ці дані як параметри для визначення цільової аудиторії реклами.
Наприклад, особа зазначила на своїй сторінці в соціальній мережі, що цікавиться спортом. Також вона завантажила програму на свій мобільний телефон, щоб стежити за останніми результатами спортивних ігор, встановила у своєму браузері сторінку про спортивні ігри як домашню сторінку на своєму ноутбуці. Ця особа часто відвідує ряд сайтів азартних ігор в інтернеті. Провайдер соціальної мережі відстежує активність цієї особи на телефоні та ноутбуці, та робить висновок, що вона буде зацікавлена у ставках онлайн. Ці дані провайдер передає таргетеру-онлайн-букмекерській компанії.
В наступній статті поговоримо про ризики таргетінгу щодо приватності даних, прозорість обробки даних та чутливі дані.
Читайте також на тему:
Юридические нюансы партнерского маркетинга в связи с законом «о языке»
Таргетинг в соцмережах. Частина 2
Таргетинг в соцмережах. Частина 3
LinkedIn
Instagram
Facebook
Telegram
Twitter
Звертайтесь до нас та отримуйте консультацію: business@avitar.legal
Сергій Флорескул
,
Віолетта Лосєва
,
