Захист персональних даних в Азії набуває все більшої актуальності на тлі швидкого розвитку цифрових технологій і зростаючої кількості користувачів Інтернету. Країни регіону приймають власні закони та регуляторні акти, спрямовані на забезпечення конфіденційності та безпеки особистої інформації громадян. Водночас ці нормативні акти відрізняються за своїм змістом і рівнем суворості, що створює різноманітний ландшафт захисту даних у регіоні.
Китай прийняв свій перший всеосяжний закон про захист персональних даних, відомий як Закон про захист персональної інформації (PIPL), який набрав чинності 1 листопада 2021 року. PIPL встановлює жорсткі вимоги до збору, використання та зберігання персональних даних, включаючи:
- Прозорість і згода: Організації повинні отримувати інформовану згоду від суб'єктів даних перед збором їх персональної інформації.
- Цільове обмеження: Дані повинні використовуватися тільки для конкретних, законних і явних цілей.
- Мінімізація даних: Збір даних має бути обмежений до необхідного мінімуму.
- Захист і безпека: Організації повинні вживати заходів для захисту даних від несанкціонованого доступу, розкриття, зміни або знищення.
- Права суб'єктів даних: Громадяни мають право на доступ до своїх даних, їх виправлення, видалення та обмеження обробки.
Закон про захист персональної інформації (APPI), прийнятий у 2003 році і суттєво оновлений у 2017 та 2020 роках, є основним нормативним актом, що регулює обробку персональних даних у Японії. Основні положення APPI включають:
- Згода і прозорість: Організації повинні отримувати згоду від суб'єктів даних на збір і використання їхньої інформації.
- Цільове обмеження: Дані повинні використовуватися тільки для заявлених цілей.
- Мінімізація даних: Організації повинні обмежувати збір даних до необхідного мінімуму.
- Безпека даних: Організації повинні вживати заходів для захисту даних від несанкціонованого доступу та інших загроз.
- Права суб'єктів даних: Суб'єкти даних мають право на доступ до своїх даних, їх виправлення та видалення.
Закон про захист персональних даних (PIPA), прийнятий у 2011 році, є одним з найсуворіших законів у світі щодо захисту персональних даних. Основні положення PIPA включають:
- Прозорість і згода: Організації повинні інформувати суб'єктів даних про цілі збору даних і отримувати їх згоду.
- Обмеження цілей: Дані повинні використовуватися тільки для заявлених цілей.
- Мінімізація даних: Збір даних має бути обмежений до необхідного мінімуму.
- Безпека даних: Організації повинні вживати заходів для захисту даних від несанкціонованого доступу, втрати або зловживання.
- Права суб'єктів даних: Громадяни мають право на доступ до своїх даних, їх виправлення, видалення та обмеження обробки.
Індія розробляє свій всеосяжний закон про захист персональних даних, відомий як Закон про захист персональних даних (PDPB). Основні положення PDPB включають:
- Згода і прозорість: Організації повинні отримувати інформовану згоду на збір і обробку персональних даних.
- Обмеження цілей: Дані повинні використовуватися тільки для заявлених цілей.
- Мінімізація даних: Збір даних має бути обмежений до необхідного мінімуму.
- Безпека даних: Організації повинні вживати заходів для захисту даних від несанкціонованого доступу та інших загроз.
- Права суб'єктів даних: Суб'єкти даних мають право на доступ до своїх даних, їх виправлення, видалення та обмеження обробки.
Захист персональних даних в Азії характеризується різноманітністю підходів, які відображають специфіку кожної країни.
Незважаючи на різницю у правових режимах, основні принципи захисту даних – такі як прозорість, згода, мінімізація даних та права суб'єктів даних – залишаються спільними для більшості нормативних актів у регіоні. У майбутньому можна очікувати подальшої гармонізації стандартів захисту даних у відповідь на глобальні виклики та технологічний прогрес.
Підписуйтесь на наші канали у соціальних мережах:
Зв'яжіться з нами: business@avitar.legal
Сергій Флорескул
,
Віолетта Лосєва
,
